Врахування типу темпераменту як прояв індивідуальних особливостей дитини – дошкільника

Темперамент — це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку перебігу її психічних процесів та поведінки. Під динамікою розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема, емоційних, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини: рухливість, активність, швидкість або сповільненість реакцій і т.ін.
Темперамент — це те, з чим людина народжується, і те, що протягом життя у основі своїй не змінюється. Темперамент проявляється у дії, поведінці, вчинках людини й має зовнішнє вираження.
Вчення про темперамент існує вже 2,5 тис. років. Старогрецький лікар Гіппократ, який жив у V ст. до н. є., описав чотири види темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний. Через брак необхідних знань у той час не можна було дати справді наукову основу вченню про темпераменти, і тільки дослідження вищої нервової діяльності тварин і людини, проведені І.П. Павловим, встановили, що фізіологічною основою темпераменту є поєднання основних властивостей нервових процесів. Виділені І.П. Павловим типи нервової системи за основними характеристиками відповідають класичним типам темпераменту.
Сильний, урівноважений, рухливий тип — сангвінік. Його нервова система відрізняється великою силою нервових процесів, їх рівновагою та значною рухливістю. Тому сангвінік — людина швидка, легко пристосовується до мінливих умов життя. Його характеризує висока опірність труднощам життя.
Сильний, урівноважений, інертний типфлегматик. Його нервова система також характеризується значною силою та рівновагою нервових процесів поряд з малою рухливістю. Будучи, з точки зору рухливості, протилежністю сангвініка, флегматик реагує спокійно та повільно, не схильний до змін свого оточення, але подібно до сангвініка, добре опирається сильним та тривалим подразненням.
Сильний, неврівноважений тип з перевагою збудження холерик. Відзначаючись сильною нервовою системою, він характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів, переважанням процесів збудження над процесами гальмування. Відрізняється великою життєвою енергією, але йому не вистачає самоволодіння; він запальний та нестриманий.
Слабкий тип меланхолік. Представники цього типу нервової системи не можуть витримати сильні та тривалі подразники. Слабкими є процеси гальмування та збудження. При дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів. Тому меланхоліки часто пасивні, загальмовані.
Якщо врахувати, що:
— темперамент є істотним фактором розвитку здібностей індивіда, формування його особистісних рис та впливає на рівень досягнень і стиль діяльності дитини;
— існують значні індивідуальні відмінності за типом темпераменту, то можемо дійти висновку, що специфіку темпераменту слід враховувати у процесі навчання та виховання.
Поради батькам:
1.Швидкість та інтенсивність у будь-якому виді діяльності не мають бути однаковими для всіх дітей, бо перебувають у прямій залежності від будови організму і у багатьох випадках не можуть прискорюватися ніякими зовнішніми впливами.
2.Досягнення бажаних виховних чи навчальних результатів під час роботи з дітьми представниками різних темпераментів неможливе шляхом зміни темпераменту дитини, тому необхідно добирати педагогічні прийоми і методи.
3.Не слід підходити до розгляду особливостей кожного темпераменту з позиції створення умов для розвитку позитивних рис темпераменту і прагнення ліквідувати інші риси, бо саме шкідливі, на перший погляд, властивості можуть виявитися єдиним можливим засобом пристосування індивіда до фізичного виживання у сучасному світі Метою має стати не ліквідація, а спрямування розвитку кожної риси у корисному для дитини і суспільства напрямку.
На що потрібно звернути увагу батькам сангвініків?
Небезпека у тому, що діти-сангвініки намагаються займатися тільки легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Тому необхідно з раннього віку виробляти у них стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і завжди завершувати розпочату справу. Батьки повинні слідкувати за тим, щоб компромісність, оптимізм, життєрадісність, товариськість сангвініка за неправильного виховання чи не контрольованості не стали джерелом таких негативних рис характеру, як легковажність, поверховість, непостійність та егоїзм.
Які поради можна дати батькам холерика?
Найбільше тривог і неприємностей завдають холерики. їхня невтомність, енергійність, схильність до ризику, впертість, пустотливість, задерикуватість, нетерплячість і висока конфліктність стають причиною бійок з однолітками, травм та ін. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип уже схильний до агресивності. Холерика потрібно вчити ввічливості, вмінню стримувати емоції, застосовуючи не стільки пояснення, як «програвання» з ним можливих ситуацій. Використовувати цікаві для дитини види діяльності, поступово формувати посидючість, наполегливість, ретельність і точність у виконанні завдань. Організовувати життя дитини так, щоб вона, по можливості, не перезбуджувалась. Застосування фізичних покарань, крику до холерика абсолютно не ефективні. Вони остаточно розхитують нервову систему дитини, у якої процеси збудження домінують над процесами гальмування. Відтак досягається ефект, протилежний бажаному. Якщо холерик неякісно виконав завдання, його не треба сварити, карати, а потрібно пояснити, чому так не можна, і вимагати повторного сумлінного виконання. Якщо така дитина когось образила, без покарань і нотацій, навчіть її вибачитися, обговоріть, як наступного разу слід вчинити в аналогічній ситуації.
Які вимоги можна поставити перед батьками флегматиків?
У наш час, можливо, найскладніше жити флегматикам. Шалені ритми сучасності для них незрозумілі й надзвичайно виснажливі. Саме діти-флегматики найбільше ризикують втратити свою індивідуальність у оточенні дорослих холериків і сангвініків. Дорослі позитивно реагують на вміння флегматиків тривалий час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, на не конфліктність, поступливість, розсудливість цих дітей. Варто ж дитині-флегматику розпочати діяльність, продиктовану повсякденною необхідністю (їсти, вдягатися),як дорослі з іншим темпераментом нерідко доходять до найвищої стадії роздратування Звинувачення дитини-флегматика у некмітливості, постійні покарання за повільність можуть призвести до формування комплексу неповноцінності і навіть неврозів. Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах, не дратуватися повільними темпами дитини. Із флегматиками корисно грати у нетривалі за часом ігри, у яких необхідна швидкість і точність рухів, кмітливість.
Флегматикам не притаманні бурхливі вияви почуттів, тому часто їх вважають байдужими. Насправді почуття цих дітей вирізняються глибиною і постійністю. Флегматики болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими людьми. Вони стомлюються від тривалого спілкування, перебування у багатолюдних гамірних колективах, і втома ця має фізіологічну основу. Тому намагання усамітнитися — своєрідна захисна реакція організму. Завдання дорослих полягає у тому, щоб допомогти флегматикам увійти у дитячий колектив, виявити себе у ньому як особистість, здобути авторитет, знайти друзів.
Як виховувати меланхоліків?
Успішне виховання меланхоліків потребує створення фактично оранжерейних умов. Головні особливості цих дітей: лякливість, нерішучість, бачення подій у темних тонах. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати. Покарання, демонстрування дорослими постійного невдоволення тільки поглиблюють їх, розладнуючи надзвичайно чутливу нервову систему ме­ланхоліків. Дорослі повинні виявляти співчуття і повне розуміння почуттів дитини. Меланхоліка швидко втомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна. Як наслідок, меланхолік виконує кожну роботу приблизно вдвічі повільніше за сангвініка. Меланхоліка потрібно змалку навчати планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше можливе нервове і фізичне виснаження організму дитини. Слід пам'ятати, що поділ людей на чотири групи за типом темпераменту дуже умовний. Існують перехідні, змішані, проміжні типи темпераменту. «Чисті» темпераменти трапляються відносно рідко
Кiлькiсть переглядiв: 2587