Сімейне виховання – запорука психічного здоров`я дитини

Роль сім"ї у формуванні характеру самооцінки дитини, її становленні є найголовнішою і найважливішою. Причиною негараздів чи, навпаки, досягнень у справі виховання молодого покоління вважається сімейна атмосфера. Саме сім'я насамперед впливає на гнучку психіку дитини і тому несе головну відповідальність за поведінку й особистісні особливості своєї дитини.

Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат сім`ї. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дикомфорту.

Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно впливають на їхній психічний стан. Вивчення дитячих неврозів

(як, до речі, і функціональних розладів у мовленні, скажімо, заїкання) свідчить, що вони мають дуже тісний зв"язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей.

Слід пам"ятати, що стиль поведінки батьків суттєво, а іноді й вирішальне, позначається на становленні творчих здібностей дитини. Тому

важливо бути обізнаним із цими стилями. Відомий американський психолог Діане Бомрінд поділяє батьків на авторитетних, авторитарних та ліберальних, його колеги Маккобі та Мартін розрізняють ще й індиферентних.

Найкраще адаптуються діти
авторитетних батьків. Тому важливо, щоб такий стиль батьківської поведінки
панував у сім"ї — як найефективніший тип найпродуктивніший для реалізації таланту дитини.

Більшість психологів вважає, що психічне здоров"я, яке є підґрунтям для розвитку таланту, або хвороба дитини нерозривно пов"язані також із типом батьківського виховання. У психологічній літературі можна зустріти різні класифікації стилів і типів батьківського виховання та аналіз наслідків, які випливають з практики певного стилю (важливо зазначити, що часто цей аналіз стосується клінічних виявів).